Кінцевий результат гри в баскетбол дуже специфічний:
• великий кількісний показник кінцевого результату (в средньому 80-85 очок
за гру);
• частота зміни проміжних результатів (в середньому через кожні 30 с
змінюється рахунок);
• відсутність нічийного результату, тобто неможливість компромісного
рішення боротьби.
Для досягнення успіху необхідні узгоджені дії всіх членів команди,
підпорядкування своїх дій загальному завданню.
Дії кожного гравця команди мають конкретну спрямованість, відповідно
якій баскетболістів розрізняють по амплуа: центровий гравець повинен бути
високого зросту, атлетичної статури, володіти відмінною витривалістю і
стрибучістю; крайній нападаючий - це перш за все високий зріст, швидкість і
стрибучість, добре розвинене відчуття часу і простору, снайперські здібності,
6
уміння оцінити ігрову обстановку і атакувати сміло і рішуче; захисник повинен
бути максимально швидким, рухливим і витривалим, розсудливим і уважним.
Розподіл гравців за функціями - один з основних принципів ігрової
діяльності. Відрізняють гравців по амплуа не тільки ігрові прийоми і
розташування на майданчику, але і їх психофізіологічні особливості.
Результативність ігрових дій тісно пов'язана з показниками
сенсомоторного реагування. Найбільш інтеграційним сенсомоторним
показником є «відчуття часу», який можна розглядати як компонент
спеціальних здібностей баскетболістів. У основі розвитку «відчуття часу»
лежить діяльність комплексу аналізаторів, оскільки сприйняття часу пов'язане з
просторовим сприйняттям. Баскетболістам різних амплуа необхідно володіти
спеціалізованим сприйняттям тимчасових інтервалів.
Гравці задньої лінії повинні добре орієнтуватися в інтервалах 5-10 с, що
пов'язане з організацією гри, центрові - в інтервалі 3 с, відведених правилами на
гру в штрафному майданчику; гравці передньої лінії - на 1 с - найбільш
стійкому інтервалі кидка. Команди прагнуть досягти переваги над суперником,
маскуючи свої задуми і одночасно намагаючись розкрити задум суперника. Гра
протікає при взаємодії гравців усієї команди і опорі гравців суперника, що
докладають максимум зусилль, щоб відібрати м'яч і організувати напад. У
зв'язку з цим на перший план виступають вимоги до оперативного мислення
гравця. Доведено, що представники спортивних ігор мають істотну перевагу в
швидкості прийняття рішень у порівнянні з представниками багатьох інших
видів спорту. Швидкість мислення особливо важлива при виникненні
необхідності врахування вірогідності зміни ситуації, а також при прийнятті
рішення в емоційно напружених умовах.
Для оцінки психофізіологічних функцій, що визначають успішність
ігрової діяльності баскетболістів, використовують методи дослідження
швидкості і точності рухових дій, а також об'єм, розподіл і переключення
уваги і т.д.
7
Для того, щоб закинути м'яч у кошик, необхідно подолати опір
суперника, а це можливо лише в тому випадку, якщо гравці володіють певними
прийомами техніки і тактики, вміють швидко пересуватися, раптово змінювати
напрям руху.
Діяльність баскетболіста в грі - не просто сума окремих прийомів захисту
і нападу, а сукупність дій, об'єднаних загальною метою в єдину динамічну
систему. Правильна взаємодія гравців команди - основа колективної діяльності,
яка повинна бути направлена на досягнення загальних інтересів команди і
спиратися на ініціативу і творчу активність кожного гравця.
Кожен гравець повинен не тільки вміти нападати, але і активно захищати
своє кільце. Щоб перехопити м'яч у суперника або не дати йому можливості
вільно провести кидок, необхідно своєчасно і правильно реагувати на всі його
дії, враховуючи розташування гравців команди супротивника, партнерів і
місцезнаходження м'яча. Ігрова діяльність базується на стійкості і варіативності
рухових навиків, рівні розвитку фізичних якостей, стані здоров'я й інтелекту
гравців.
Беручи участь в змаганнях, баскетболіст здійснює велику роботу: за гру
спортсмен високої кваліфікації долає відстань 5000-7000 м, роблячи при цьому
130-140 стрибків, безліч ривків (до 120-150), прискорень і зупинок.
Пересування на високій швидкості поєднується з передачами і кидками м'яча в
кошик. Дослідження показали, що баскетболіст, що бере участь у грі 40 хв. без
заміни, безпосередньо оперує з м'ячем всього 3,5-4 хв., а решта часу грає без
м'яча.
За останній час гра значно інтенсифікувалася. Це виражається перш за все
в підвищенні маневреності, рухливості гравців, в їх прагненні активно боротися
за м'яч або місце на кожній ділянці майданчика. Інтенсивна фізична діяльність
протягом гри вимагає величезних витрат сил.
Встановлено, що енергетичне забезпечення ігрової діяльності носить
змішаний характер (анаеробний для аероба). Основний показник можливостей
аеробів - величина максимального споживання кисню (МСК) у баскетболістів із
зростанням кваліфікації зростає й умайстрів спорту і досягає 5,1 л/хв
(приблизно 60 мл на 1 кг ваги).
Під час гри баскетболісти використовують 80-90% максимального
енергетичного потенціалу.
8
Важливий показник функціонального стану організму - серцево-судинна
система. Частота серцевих скорочень (ЧСС) є найважливішим кардіологічним
критерієм, що відображає ступінь фізіологічного навантаження. Встановлено,
що ЧСС у баскетболістів під час гри досягає 180-210 уд./хв.
Величина тренувального навантаження відображає ступінь дії тих або
інших вправ, що виконуються гравцем, на його організм. Кожному тренерові
важливо знати тренуючу дію використовуваних вправ та їх систематизацію за
характером фізіологічних змін в організмі.
Дослідження показали, що спеціальні вправи баскетболістів істотно
розрізняються з відповіді реакції організму. Наприклад, при виконанні
штрафних кидків ЧСС складає в середньому 128 уд./хв., а рівень споживання
кисню - 30% від максимальної величини; при виконанні спеціальних вправ
середньої інтенсивності ЧСС знаходиться в межах 140-150 уд./хв, рівень
споживання кисню - в межах 50%, при виконанні ігрових вправ ЧСС досягає
172-187 уд./хв, величина кисневого боргу 5-7 л/хв. Угрупування типових вправ
за рівнем тренувального навантаження будується на основі взаємозв'язку
частоти серцевих скорочень з характером енергозабезпечення і переважною
спрямованістю на рішення певних педагогічних задач.
За гру спортсмен втрачає у вазі 2-5 кг. Енерговитрати у спортсменів
різної статі і кваліфікації різні.
Суть гри буде розкрита неповно, якщо не врахувати великої напруги
нервової системи гравців і необхідності морально-вольових зусиль для
досягнення перемоги. Знання всіх сторін, що характеризують діяльність
баскетболістів, допомагає планувати навчально-тренувальний та змагальний
процеси, створювати нормативні основи або модельні характеристики, на
досягнення яких повинен бути направлений навчально-тренувальний процес.
Комментариев нет:
Отправить комментарий